ЛОКАЛЬНИЙ     КЛІНІЧНИЙ    ПРОТОКОЛ

 

ЕКСТРЕНОЇ  МЕДИЧНОЇ  ДОПОМОГИ

Діагноз: Гіпертермія (Гарячка невідомого походження)

Код МКХ-10:

R50 Гарячка невідомого походження

Виключені: гарячка невідомого походження (під час)(у):

-  пологів (O75.2)

-  новонародженого (R81.9)

-  післяпологова гарячка БДВ (O86.4)

R50.0 Гарячка з ознобом

R50.9 Гарячка неуточнена

Виключені:

-  злоякісну гіпертермію, пов’язану з анестезією (T88.3).

 Надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі здійснюється:

бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги Центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, лікарями відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги багатопрофільних лікарень, які входять у систему екстреної медичної допомоги.

 Медична допомога на догоспітальному етапі повинна бути надана пацієнтам з гіпертермією у перші хвилини від початку розвитку ознак захворювання.

 Пацієнтам з гіпертермією необхідно забезпечити термінову госпіталізацію, в першу чергу, в центри (відділення), де можливе проведення вторинної медичної допомоги в період найбільших терапевтичних можливостей.

 Швидка діагностика ознак гіпертермії на догоспітальному етапі скорочує час для встановлення діагнозу та транспортування пацієнта у відповідні ЗОЗ.


 ДЛЯ БРИГАДИ ЕКСТРЕНОЇ (ШВИДКОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Положення протоколу

Норматив прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події становить у містах-10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста – 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. 

 Діагностичне та клінічне обстеження пацієнта фіксується у Карті виїзду швидкої медичної допомоги (форма 110/о).

Обґрунтування

Рання діагностика та госпіталізація пацієнтів з ознаками гіпертермії у спеціалізовані ЗОЗ зменшує смертність внаслідок цього симптому, покращує результати лікування пацієнтів.

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

1.   Збір анамнезу

1.1.        Збір анамнезу захворювання:

1.1.1.Встановити величину температури тіла.

1.1.2.Встановити чи супроводжувалося підвищення температури тіла симптомами інтоксикації.

1.1.3.Встановити тривалість підвищення температури тіла.

1.1.4.Звернути увагу на можливу наявність сипу.

1.1.5.Звернути увагу на можливі зміни з боку наступних органів і систем:

- Суглоби - розпухання і болючість (бурсити, артрити, остеомієліт).

- Молочні залози - пальпаторне виявлення пухлиновидного отвору, болючості,виділень з сосків.

- Легені - вислуховуються вологі хрипи (можливі при пневмонії), ослаблення дихання (плеврит).

- Серце - шуми при аускультації (можливий бактеріальний ендокардит, міокардит, міксома передсердя).

- Живіт - має значення виявлення при пальпації збільшення органів черевної порожнини, хворобливості, виявлення пухлиноподібних утворень.

- Урогенітальна зона: у жінок - патологічні виділення з шийки матки; у чоловіків - виділення з уретри.

- Пряма кишка - патологічні домішки в калі, додаткові утворення, наявність крові при пальцевому дослідженні.

- При неврологічному дослідженні можуть виявлятися ознаки інфекції центральної нервової системи (ЦНС), такі як менінгізм або вогнищеві неврологічні порушення.

1.2.        Збір анамнезу життя:

1.2.1.Встановити оточення пацієнта, контакт з інфекційними хворими.

1.2.2.З’ясувати можливе перебування постраждалого за кордоном, повернення з подорожей.

1.2.3.Звернути увагу на можливі епідемії та спалахи вірусних інфекцій.

1.2.4.Зясувати можливі контакти з тваринами.

1.2.5.Звернути увагу на улюблені спортивні захоплення.

1.2.6.Звернути увагу на фонові захворювання.

1.2.7. З’ясувати наявність попередніх оперативних втручань.

1.2.8. Звернути увагу на попередній прийом медикаментів.

2.   Проведення огляду та фізичного обстеження

2.1.        Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE (Додаток №1).

2.2.        Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.

2.3.        Візуальна оцінка:

2.3.1.Колір шкірних покривів, вологість, наявність набухання шийних вен.

3. Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта

1.  Пульс, його характеристика, АТ.

2.  ЧД, його характеристика.

3.  Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

4.  Перкусія ділянки серця: звернути увагу на наявність збільшення границь серцевої тупості.

5.  Пальпація серця: оцінити верхівковий поштовх та його локалізацію.

6.  Аускультація серця та судин.

7.  Аускультація легень: наявність/відсутність легеневого дихання, вологих/сухих хрипів.

Слід мати на увазі, що у багатьох пацієнтів з гіпертермією при фізичному обстеженні відхилень від нормальних показників може не бути.

4. Проведення інструментального обстеження

Обов’язкові:

1.      Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях або передача біометричних ЕКГ- сигналів у консультативний телеметричний центр для вирішення термінових питань інтерпретації ЕКГ.

Бажані:

1. Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).

 Лікувальна тактика

1. Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

1.     Положення пацієнта лежачи з піднятими злегка ногами.

2.          Проведення оксигенотерапії показане пацієнтам зі зниженням сатурації менше 95%. Інгаляцію зволоженим киснем проводити за допомогою маски або через носовий катетер зі швидкістю 3-5 л/хв.

3.     Забезпечення венозного доступу.

Усім пацієнтам з гіпертермією у разі виникнення ускладнень показана катетеризація периферичної вени. Венозний доступ проводиться шляхом виконання стандартної процедури венозної пункції з дотриманням заходів асептики/антисептики катетером для внутрішньовенної пункції, який ретельно фіксується пов’язкою.

2. Надання екстреної медичної допомоги

Запам'ятайте! Гарячка з температурою тіла менше 38 °С не потребує лікування, крім хворих з високим ризиком, важкою фоновою патологією або її декомпенсацією:

- Ураженням серцево-судинної системи;

- Гіперпіретичними реакціями;

- Гарячкою у дітей молодшого віку, схильних до розвитку судомного синдрому;

- Окремими клінічними випадками захворювань, що вимагають спеціалізованої оцінки, наприклад, при вагітності в акушерській практиці, при лікуванні бактеріального шоку.

Обов’язкові:

1.   Парацетамол - 500 мг одноразово.

2.   Ацетилсаліцилова кислота - 500 мг одноразово.

При гострих гарячкових станах ацетилсаліцилову кислоту не слід застосовувати до 12 років! Можливий синдром Рея, гастропатичний ефект, зниження функціональної активності тромбоцитів.

3.   Диклофенак 3,0 – в/м.

4.       Симптоматична терапія: 2 мл 50% розчину метамізолу натрію з 2 мл дротаверину або 1 мл 3% розчину кеторолаку в/в; діазепам 0,5% 2 мл (сібазон, оксибутират натрію) при збудженні та судомах.

5.       При ознаках набряку головного мозку - дексаметазон 8-32 мг (преднізолон 30-60 мг; в окремих випадках допускається збільшення зазначеної дози, що вирішує лікар індивідуально у кожному конкретному випадку), фуросемід до 4 мл 1%  розчину в/в.

6.       При наявності ознак гострої дихальної недостатності - алгоритм «Гостра дихальна недостатність».

7.       При розвитку інфекційно-токсичного шоку – алгоритм«Гіповолемічений шок».

8.       Наркотичні анальгетики: перевага надається морфіну - вводити дробно по 2-5 мг кожні 5-15 хв до припинення больового синдрому або появи побічної дії (гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювоти).

У разі відсутності наркотичних анальгетиків, як виняток, можливе застосування ненаркотичних анальгетиків: розчини метамізолу натрію та діазепаму вводити внутрішньовенно повільно.

Бажані:

Необхідні дії лікаря щодо контролю та корекції артеріального тиску

Обов’язкові:

- Рекомендований контроль рівня АТ.

-Для підвищення АТ перевага надається внутрішньовенному крапельному введенню допаміну зі швидкістю 2-10 мкг/кг/хв. під контролем частоти серцевих скорочень та АТ, який може поєднуватися з внутрішньовенним крапельним введенням добутаміну, починаючи з дози 2,5-5 мкг/кг/хв.

-Для зниження АТ застосовуються b-адреноблокатори і/або нітрати (див. протокол надання медичної допомогиполікуваннюартеріальної гіпертензії).

 Госпіталізація

Обґрунтування

Термінова госпіталізація пацієнта у визначені ЗОЗ вторинної медичної допомоги

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

1.       Всі пацієнти з гіпертермією, незалежно від статі, віку та інших факторів підлягають терміновій госпіталізації. У ЗОЗ необхідно взяти медичну документацію пацієнта. Пріоритетним завданням бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги є транспортування пацієнтів в профільні ЗОЗ.

2.       Під час транспортування необхідно забезпечити моніторування стану пацієнта, проведення лікувальних заходів та готовність до проведення реанімаційних заходів.

3.       Транспортування здійснюється на ношах у відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги багатопрофільної лікарні, або оминаючи приймальне відділення, безпосередньо у відділення інтенсивної терапії, реанімаційне відділення, інфарктне відділення, кардіологічну реанімацію, відділення, де проводиться спеціалізоване лікування.

 

 

Необхідні дії водія бригади екстреної медичної допомоги:

1.Забезпечити доставку медичних працівників та оснащення виїзної бригади до місця події у найкоротший термін (до 10 хвилин у місті та 20 хвилин у населених пунктах поза межами міста) та оптимальним маршрутом.

2.Сприяти медичним працівникам в наданні екстреної медичної допомоги хворим та постраждалим, перенесенні та підключенні медичної апаратури.

3.Брати безпосередню участь у перенесенні хворого на ношах, особисто відчиняти задні двері автомобіля, брати участь у встановленні нош з хворим у салон автомобіля, зачиняти задні двері.

4.Забезпечити транспортування хворого до лікарні.